Жолудєв Костянтин Іванович

1 лютого 2023 року в бою з окупантами біля міста Бахмут загинув солдат Костянтин Жолудєв, позивний Зохан. Захисник отримав смертельні осколкові поранення внаслідок ворожого обстрілу. 14 жовтня йому виповнилося б 34 роки. Костянтин народився у місті Макіївка. В дитинстві з батьками переїхав на Харківщину. З 12 років жив у місті Ізюм. Там закінчив Ізюмський ліцей №6. У 2009 році здобув фах муляра-штукатура в Ізюмському професійному ліцеї. Згодом оселився у Харкові. У 2009-2021 роках працював на фірмі «Геркулес» експедитором молочної продукції, з 2021-го був комплектувальником у ТОВ «Д.АСТОР». З початком повномасштабного російського вторгнення чоловік став до лав ЗСУ. Воював проти окупантів у складі 93-ої окремої механізованої бригади «Холодний Яр». Був стрільцем-санітаром. «Костя був дуже порядною людиною, добрим, турботливим, миролюбним, чудовим батьком, люблячим чоловіком, завжди йшов всім на допомогу, спокійний, розсудливий, працьовитий, справжній чоловік, сміливий воїн. Він до останнього подиху разом з побратимами, найкращими воїнами нашої країни, боровся за цілісність і незалежність нашої Батьківщини. Він для мене – Всесвіт і справжній Герой!» – розповіла дружина загиблого Ірина Шевченко. Посмертно боєць нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ступеня. Поховали воїна на Алеї Слави кладовища №18 у Харкові. У Костянтина залишилися батьки, сестра, дружина і донька. Пам’ятаймо!

Дегтярьов Юрій Анатолійович

Дегтярьов Юрій Анатолійович

Дегтярьов Юрій Анатолійович народився 05.12.1971року в м. Ізюм, закінчив Ізюмський ліцей №6, навчався на токаря в ПТУ №24. Був батьком 6 дітей, до полномасштабного вторгнення офіційно ніде не працював, займався вихованням дітей. 3 травня 2023 року пішов захищати країну. Служив в 93-й бригаді Дніпропетровської області, звання мав - солдат. Обставини загибелі невідомі. Загинув 17.09.2023 року у бою за нашу Батьківщину, захищаючи її свободу і незалежність. Похований 27.09.2023 року, на кладовищі по вул. Василя Стуса, м. Ізюм. Вічна пам’ять і слава українському воїну, який захищав Батьківщину та кожного з нас.

Іванісов Олександр Андрійович

Іванісов Олександр Андрійович

Народився 22.07.1987 року в м. Ізюм, навчався в Ізюмському ліцеї №6, закінчив Горлівський медичний коледж на зубного техніка. Працював в Ізюмській стоматологічній поліклініці. Служив з лютого 2022 року по травень 2022 року. Загинув в Донецькій області біля села Піски 23.05.2022 року від осколково-вибухової травми. Був солдатом захищаючим свою землю. Похований в м. Дніпро 01.06.2022 року. Пам'ятаймо наших героїв!

Маляров Костянтин Олексійович

Маляров Костянтин Олексійович

Народився в місті Ізюм Харківської області 21 березня 1983 року. Навчався в Ізюмському ліцеї №2, закінчив ПТУ №24 на електрозварювальника в 2001 році. Працював в ДСНС України водієм. В 2001 році пішов навчатися до Золочівської сержантської школи, пізніше перевівся до м. Маріуполь, де за відмінну службу отримав від мера Маріуполя грамоту "За віддану роботу" та цінний подарунок. Прослужив 12 років. Відповідально ставився до своєї роботи та дуже любив подорожувати, тому мабуть і став водієм. Залишились мати, сестра, дружина, двоє дітей, донька 11 років та син -16 років. На даний момент сім'я проживає в Латвії. Був доброзичливим, веселим, добрим, завжди всім допомагав. Отримав значок "За безпеку народу" . Його ім'ям була названа вулиця міста (вулиця Малярова) . Загинув 17 травня 2022 року в м. Ізюм потрапивши під артобстріл. Поховали захисника на кладовищі по вулиці Шекспіра 18 травня 2022 року.

Алексєєнко Максим В'ячеславович

Алексєєнко Максим В'ячеславович

Максим народився 9 вересня 1990 року в м. Ізюм Харківської області. В 2008 році закінчив Ізюмський ліцей №2, після пішов служити до м. Балаклія в військову частину за контрактом. А 2016 році навчався в Одеській академії на військового, а вже 2020 році закінчив навчання в військовій частині м. Кропивницький. Прослужив 14 років і мав звання - старший лейтенант. Максим був добрим, веселим, відданий своїй справі хлопцем. Мав багато друзів. Залишились мати, дружина та донька. Загинув через поранення, виконуючи бойове завдання 12 лютого 2023 року . Нагороджений відзнакою Богдана Хмельницького III ступеня. Похований в м. Кропивницький. Герої не вмирають! Вічна пам'ять героям, які захищали рідну Україну!

Найденко Олексій Павлович

Найденко Олексій Павлович

Найденко Олексій народився в м. Ізюм 18 листопада 1984 року. Закінчив Ізюмський ліцей №2. Відразу після школи пішов навчатися на електрозварювальника до ПТУ №24, після училища працював за фахом в ТОВ "Тайм". Прослужив півроку, загинув 3 серпня 2023 року в м. Бахмут від вибухової травми, мав звання - солдат. Нагороджений орденом "Золотий хрест", посмертно. Похований в м. Ізюм на кладовищі по вулиці Шекспіра 10 серпня 2023 року. Пам'ятаймо героїв!

Клименко Сергій Михайлович

Клименко Сергій Михайлович

Сергій народився в м. Ізюм Харківської області 17 серпня 1975 року. Закінчив Ізюмський ліцей №6 і після закінчення школи навчався в СПТУ №61 на тракториста-машиніста, потім навчався в Ізюмській автошколі на водія. Працював на КПЗ "Дзержинский приладобудівний завод". Був доброзичливою людиною, дуже любив життя. Пішов служити добровольцем в 80 -ту штурмово - десантну бригаду. Загинув від вибухової травми 20 лютого 2024 року біля с. Кліщіївка Бахмутського району. Похований герой 28.лютого 2024 року на Алеї слави по вулиці Василя Стуса м. Ізюм.

Безкровний Данило Андрійович

Безкровний Данило Андрійович

24-річний доброволець ТРО Данило Безкровний загинув 7 березня 2022 року під час оборони від російських окупантів міста Ізюм на Харківщині. Танковий снаряд влучив в автомобіль із захисниками. Данило народився у місті Павлоград Дніпропетровської області. Родиною переїхали в м. Ізюм, закінчив Ізюмський ліцей №6. Після школи здобув фах ветеринара в училищі. У 2017 році приєднався до 92-ї окремої механізованої бригади та поїхав воювати на Донбас. Згодом повернувся до Харкова, де вступив до місцевого Військового інституту танкових військ, проте у 2019-му його списали за станом здоров’я через виявлену онкологію. Після тривалого лікування хлопець одужав. На початку повномасштабного російського вторгнення Данило мешкав у місті Ізюм на Харківщини. З перших днів він приєднався до місцевої територіальної оборони та став на захист міста. Українські захисники планували підірвати міст через річку Сіверський Донець, щоб зупинити ворожу колону. Данило з побратимами мав тримати оборону міста. Однак ворожі сили значно переважали, через це захисники не помітили, як російський танк з’явився на вулиці міста, поки вони прийняли бій з першою колоною ворога. У тому автомобілі Данило загинув разом із своїм другом. Їх поховали місцеві мешканці на тому ж місці коло дороги. Коли рідні шукали своїх загиблих, то натрапили на місце їх загибелі. Мама Данила впізнала залишки автомобіля та знайшла його кросівки. Після звільнення міста Ізюм українськими силами оборони рідні змогли знайти і перепоховати свого захисника на місцевому кладовищі лише 18 грудня 2022 року. У Данила залишилися батьки, дві сестри, дружина та донька.